Часто бачу у снах очі твої
і згадую я наші ночі і дні.
Твоє тепло на відстані відчуваю.
Ти повернись. Я чекаю.
Капельки дощу повільно по вікні моїм стікають.
Я сижу один в купе пустому і з чаєм скучаю.
Знаю, ти тоже скучаєш. Ми, наче в замкнутім колі.
Та все це не наша воля. Просто так хотіла доля.
Час пливе поволі. Знову день без тебе догорить.
Побачити би очі твої зараз, хоч на одну мить.
Знову защемить в грудях, знову сльози на очах.
Знов кричить душа моя до болі в зубах.
І часто бачу по ночах у снах, неначе на картинці
Як мене ти проводжаєш, твої сльози на зупинці,
Той прощальний поцілунок, як губи тремтіли.
Як наші руки одна одну відпускати не хотіли.
Зразу підриваюсь і завити хочеться у небо:
Ну чому, скажи, далеко так від тебе я?
Чому душа моя не знаходить сомі місця?
Чому знову пишу про відстань пісню?
Часто бачу у снах очі твої
і згадую я наші ночі і дні.
Твоє тепло на відстані відчуваю.
Ти повернись. Тебе я чекаю.
Часто бачу у снах очі твої
і згадую я наші ночі і дні.
Твоє тепло на відстані відчуваю.
Ти повернись. Я чекаю.
Мала, ти знаєш, я сидів і підбирав тисячі слів.
Та все одно я не зумів сказати те, що так хотів.
Не передати почуттів навіть мільйонами куплетів
і печаль не змалювати на тисячах портретів.
На зворотньому білеті дата ще така далека.
Знаю, витримати це мені буде нелегко так.
Як на чужині птах. Навколо тільки страх.
І як оазис у пустелі твої очі в моїх снах.
Часто бачу у снах очі твої
і згадую я наші ночі і дні.
Твоє тепло на відстані відчуваю.
Ти повернись. Тебе я чекаю.
Часто бачу у снах очі твої
і згадую я наші ночі і дні.
Твоє тепло на відстані відчуваю.
Ти повернись. Я чекаю.
