Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна,
Мов диття, цікава, шепче і розпитує вона:
«Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш?
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?»
І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить:
«Відки взявся я — не знаю; чим прийдеться закінчить
Біг мій вічний — тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,
Скали грозять, надять-просять к собі береги мене.
Хвилі — то життя, то гріб мій, пестощі і смерть моя;
Понад власним гробом вічно ховзаюсь тривожно я.
Поки лиш живу правдиво, поки гріб той підо мнов:
Вітер гонить, хвиля ломить — і я вже на дно пішов.
Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль!
Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль.
Кажуть, що природа — мати нас держить, як їм там тре,
А в кінці мене цілого знов до себе відбере.
Що ж тут думати? Тримає,то тримає, а візьме,
То візьме — ні в сім, ні в тому не питатиме мене.
Непогідний, несвобідний день мій, вік мій: жий чи гинь —
Все одно! Шукати цілі? Вік борись, плисти не кинь!»
Хвиля весело плюскоче та леститься до човна,
Ніжна, мов дитина, шепче і пришіптує вона:
«Човне-брате, втіх шукати серед смерті, верх могил —
Се ж не горе! Глянь на море, кілько тут несесь вітрил!
Не один втонув тут човен, та не кождий же втонув;
Хоч би й дев’ять не вернуло, то десятий повернув
І дійшов же до пристані. Та ніде той не дійде,
Хто не має цілі. Човен, як пливеш, то знай же, де!
Таж не все бурхає море, тихеє бува частіш.
Таж і в бурю не всі човни гинуть — тим ся ти потіш!
А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти!
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!» A wave of joy and plyuskoche lestytsya the boat,
Like dyttya, interesting, shepche and asks it:
"Who are you boat? Looking for? Exploration and where to swim?
And for what there looking for? What remained? Zhdesh What else? "
And crawling lazily boat and vorkoche and grumbles:
'Ope I took - I do not know; What will have finished
Running my eternal - so I do not know. Wave is, a storm breaks,
Scala thunderstorms nadyat, asking for banks themselves to me.
Waves - the life, my tomb, fondling my death;
More than ever hovzayus own grave I anxiously.
While only truly live until he rowed pido mnov:
Pursue wind, wave aches - and I went to the bottom.
What is there to think that grieve that inquire about the goal!
Now live tomorrow rot, now fear and pain tomorrow.
They say that nature - mother keeps us how it rubs them,
And in the end my whole self again will select.
What is there to think? Hold, holding it, and take it,
It will - in seven, or is not ask me.
Nepohidnyy, nesvobidnyy my day, my age, or zhyy hyn -
Anyway! Search goals? Age Boris, you turn to swim! "
A wave of fun and plyuskoche lestytsya the boat,
Soft like a baby, and shepche pryshiptuye it:
"Boat brother pleasures search of death, graves top -
This is not grief! Look at the sea, a few there neses sails!
Not one vtonuv boat here, and not kozhdyy same vtonuv;
At least nine and not returned, then returned in ten
I also came to the pier. And nowhere he will not come,
He has no purpose. The boat, a swim, know the same place!
Behold, are not all burhaye sea, Quiet happens more often.
Behold the storm and not all boats are dying - so be thou Rejoice!
And who knows, maybe in a storm wit saved you!
Maybe you wit be vdast aims to swim! " Смотрите также: | |
