Пам'ятаю той день , як сьогодні.
Я гуляв парком, йшов теплий літній дощ.
І раптом , я побачив Тебе, лише на мить.
Але цієї миті для мене було достатньо.
Краплі дощу на твоєму обличі.
Я так хочу бути до Тебе ближче.
Твій ніжний стан з розуму мене зводить.
І зупинився час..
Ти - наче примара.
Бажаю відчути Твій дотик, Твій погляд.
Але це неможливо...
Кожного ранку ми б прокидались разом,
Радіючи дню, і керували б часом.
Лише ТИ і Я - цього б на м було достатньо..
Але це не можливо, бо..
I remember that day like today.
I walked the park , was a warm summer rain .
Suddenly , I saw you, just for a moment .
But that moment for me was enough.
Raindrops on your face.
I so want to be closer to you .
Your delicate state of mind deceives me .
And time has stopped ..
You - as a ghost.
I want to feel Your touch, your glance .
But this is impossible ...
Every morning we would wake up together,
Rejoicing day and led to time.
Only you and me - it would of been enough ..
But it is not possible for ..
